Пунктом 8 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (поширюється на підприємства, установи, органзації, що фінансуються з бюджету, а для госпрозрахункових має рекомендаційний характер) визначено, що на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Тому в табелі обліку робочого часу необхідно проставляти фактично відпрацьовані години, тобто 8 годин. Однак зауважимо, що в даному випадку процедура оформлення відрядження матиме свою специфіку. Зокрема, варто звернути увагу два моменти. Перший — враховуючи ситуацію, внаслідок виникнення якої в працівника змінюється режим робочого часу, ще на етапі визначення кандидатури відрядженого доцільно узгодити з ним питання режиму та тривалості роботи під час відрядження. У наказі про відрядження необхідно обов’язково вказати особливості умов праці та її оплати під час відрядження. Наприклад, що оплата праці за час відрядження здійснюється за всі робочі дні тижня з розрахунку повного робочого часу. Другий — відповідно до ст. 32 КЗпП встановлення або скасування неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, про що працівника необхідно попередити за два місяці. Але у випадку, що розглядається, режим неповного робочого часу припиняється тільки на період відрядження, а не скасовується. Отже, на думку автора, достатньо згоди працівника на відрядження в таких умовах, отриманої в письмовій формі. Таку згоду можна оформити окремим документом до видання наказу про відрядження та з посиланням в наказі на раніше оформлену згоду. Також можливий варіант, коли підтвердження згоди (під підпис працівника) оформлюється в самому наказі: «Згодний працювати під час відрядження на умовах повного робочого часу».