Усі питання, пов’язані з наданням відпусток, їх поділом, перенесенням тощо, регулюються Законом про відпустки, а виплата матеріальної допомоги на оздоровлення — колективним або трудовим договором. Зокрема, ст. 12 Закону про відпустки дає змогу на прохання працівника ділити щорічну відпустку на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина не обов’язково має бути першою частиною відпустки. Однак поділ щорічної відпустки працівниці на частини не є обов’язком роботодавця, особливо враховуючи, що це відбувається вже після затвердження річного графіку відпусток. Тому, зважаючи на виробничі обставини, керівник може або погодитися, або не погодитися поділити щорічну відпустку працівниці так, як вона просить. Але в цілому питання з поділом відпустки на частини вирішити можливо. Із матеріальною допомогою на оздоровлення справа інша. Як зазначалося вище, її виплачують на підставі положень колективного або трудового договору (не беремо до уваги державних службовців, які отримують її за урядовими постановами), де, як правило, прописано так: «У разі надання щорічної відпустки виплачувати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (середньомісячної заробітної плати)». Щодо поділу її на частини, пропорційні поділу відпустки, зазвичай нічого не вказується. Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується на підставі наказу керівника, який, у свою чергу, базується на положеннях колективного (трудового) договору. Тому, швидше за все, матеріальну допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки.