Надурочна робота водіїв

Запитання:
Чи правомірно встановлено доплату за надурочну роботу водіям, які працюють ненормований робочий день? Як табелювати таких працівників?
Відповідь:
Залучення до надурочних робіт допускається лише у виняткових випадках, передбачених ст. 62 КЗпП. Загальна тривалість надурочних робіт не може перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП). Згідно зі ст. 106 КЗпП за погодинної оплати праці надурочна робота оплачується в подвійному розмірі годинної ставки; за відрядної оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, робота якого оплачується за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години; за підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад норму робочого часу, встановлену в обліковому періоді. Для водіїв особливості організації робочого часу та відпочинку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 р. № 340 (далі — Поло-ження № 340). Згідно з п. 3.1 цього Положення в разі підсумованого обліку робочого часу змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин. Проте якщо водіям встановлено ненормований робочий час, робота не вважається надурочною. Таке роз’яснення міститься в п. 2.10 Положення № 340, в якому зазначено, що водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу за такої роботи визначається в колективному договорі. Додатковим аргументом також виступає п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13, в якому зазначено, що робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входить до кола його обов’язків, не є надурочною. Водіям з ненормованим робочим днем у формі компенсації надається щорічна додаткова відпустка. Власне визначення терміна «ненормований робочий день» міститься в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7. Згідно з п. 1 цих Рекомендацій ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, і така робота не вважається надурочною. Міра праці при цьому визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). У п. 3 згаданих Рекомендацій зазначено, що додаткова відпустка за ненормований робочий день надається працівникам як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу. Таким чином, під час визначення тривалості додаткової відпустки за ненормований робочий день необхідно враховувати всі перелічені вище фактори. На працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, поширюється встановлений режим робочого часу. У зв’язку з цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу. Отже, однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання ним роботи понад установлену тривалість робочого дня. Як компенсація за роботу на умовах ненормованого робочого дня йому надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 7 календарних днів відповідно до ст. 8 Закону про відпустки. З огляду на зазначене, ненормований робочий день водія в табелі позначається не фактично відпрацьованою кількістю годин, а звичайною, передбаченою графіком роботи («8»/»Р»), оскільки відповідно до п. 6.8 Положення № 340 робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується в робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється в годинах). Окрім цього, доплати за надурочну роботу водіям встановлені неправомірно, адже ця робота не вважається надурочною.
© 2016 Заработная плата