Организация, оплата и налогообложение разовых работ

Євгеній ГУБА,
бухгалтер-експерт

Досить часто підприємство потребує від фізособи виконання певної разової роботи. Чи обов’язково для цього вступати з нею у трудові відносини та які є варіанти співпраці?
Як вважає Мінсоцполітики 1 , фізособа може виконувати роботи як на підставі nрудового, так і цивільно-правового договору. Розглянемо, чи стосується це твердження випадку, коли виконуються разові роботи

Частина 1. Виконавець —
не штатний працівник

Насамперед слід розмежувати роботи, виконувані фізособою, яка до початку співпраці не була працівником підприємства та фіз­особою — штатнім працівником у випадках залучення її до виконання певної додаткової разової роботи. Ці умови визначають особливості їхнього оформлення та оподаткування. Наразі розглянемо перший варіант.

Визначення понять

під разовою роботою, що розглядається, слід розуміти ту, яка необхідна підприємству не постійно, а періодично (наприклад, щорічне фарбування паркану навколо офісу) або одноразо­во (наприклад, встановлення за один день обладнання). Така робота характеризується певним періодом часу її виконання. Адже зрозуміло, що одну роботу можна викона­ти протягом декількох годин або днів, а іншу — протягом декількох місяців. Тобто, щоб робота набула ознак «разовості», вона, на нашу думку, перш за все має характеризуватися певним видом виконуваних робіт, мати визначений строк виконання, після закінчення якого підприємство-замовник отримує кінцевий результат.
Розглянемо, чи можна зазначені критерії роботи застосувати до цивільно-правового договору (далі — ЦПД) на прикладі договору підряду або строкового трудового договору, якщо підприємство наймає фізособу — не працівника підприємства.
Насамперед визначимося, яким має бу­ти договір, укладений з фізособою, для ви­конан­ня певних разових робіт. У лис­ті від 16.05.2011 г. № 151/06/186-11 (див. на с. 31) Мін­­соц­по­літики зазначило, що відповідно до чинного законодавства виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватись як на підставі трудового договору , так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору .
При виконанні робіт, наданні послуг згід­но з трудовим договором мають бути дотримані вимоги трудового законодавства , а при укладанні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або за надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством .
Цивільний кодекс України ( далі — ЦКУ) використовує поняття цивільно-правових договорів. Їх досить багато (доручення, ку­півлі-продажу, дарування, перевезення, про надання послуг тощо) і серед них ми виділимо договір підряду на роботи.
Загальне поняття ЦПД визначене ст. 626 ЦКУ, згідно з яким договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
На підставі ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Цей договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. В договорі підряду обов’язково вказується, зокрема:
• предмет договору, тобто чітко визначені назва й обсяги робіт, що виконуються;
• права, обов’язки та відповідальність сторін і порядок вирішення спорів;
• матеріали, що використовуватимуть­ся під час виконання робіт (підрядник зо­бо­в’язаний виконати роботу зі свого матеріалу та своїми засобами, якщо інше не встановле­но договором, втім можливе виконання роботи і з матеріалу замовника: тоді підрядник зобов’язаний надати йому звіт про використання матеріалу та повернути залишок);
• ціну роботи (включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу) або способи її визначення. Ціна в договорі підряду може бути визначена в кошторисі. Якщо ж у договорі підряду не визначено ціну, вона встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами;
• порядок розрахунків. Договором може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів. Якщо вона не передбачена, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково;
• строки виконання робіт і порядок прий­мання-передачі результатів виконаних робіт. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру й обсягів роботи та звичаїв ділового обороту;
• інші суттєві умови, визначені главою 61 ЦКУ, зокрема щодо якості виконаної роботи, початку перебігу позовної давності тощо.
В свою чергу, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (ст. 21 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП), за якою:
1. Працівник зобов’язується виконува­ти роботу , визначену цією угодою, з під­ляганням внутрішньому трудовому роз­порядкові.
2. Власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці , необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штатного розпису підприємства, для вико­нання певної роботи (функцій) за конкрет­ною кваліфікацією, професією, посадою
Для укладення трудового договору громадянин зобов’язаний надати:
• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку;
• у випадках, передбачених законодавс­твом, — документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Оформляється укладення трудового договору наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника (за його заявою) на роботу (частина третя ст. 24 КЗпП) сноска 2.
На підставі п. 2 і п. 3 частини першої ст. 23 КЗпП допускається можливість укладання строкового трудового договору на визначе­ний строк, установлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи .
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина друга ст. 23 КЗпП) сноска 3 .
Як раніше роз’яснювало Мінпраці, зок­рема в листі від 03.02.2003 р. № 06/2-4/13, під терміном «характер майбутньої роботи» слід розуміти, що робота не виконується постійно . Тобто строковий трудовий договір на час виконання певної роботи характеризується певним обмеженим строком її виконання, після чого працівник підлягає звільненню за п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення строку) (крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення).
Цей різновид строкового трудового договору слід відмежовувати від ЦПД підряду на виконання робіт. Як зазначає Мінпраці в листі від 26.12.2003 р. № 06/1-4/200 та Мінсоцполітики в листі від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11 на відміну від строкового трудового договору за договором ЦПД :
• у трудовій книжці не робиться запис про виконанняроботи;
• фізособа-виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, вона сама організовує свою роботу та виконує її на власний ризик;
• підтвердженням виконаної роботи або наданої послуги є акт, підписаний замов­ником-підприємством і виконавцем — фізичною особою.
Законодавство про працю на такі цивіль­но-правові відносини не поширюється.
Тож можемо зробити висновок, що виконання разових робіт громадянином можливе як відповідно до ЦПД підряду, так і до строкового трудового договору на час виконання певної роботи. У першому випадку особа набуває статусу підрядника (виконавця) з правами, визначеними цивільним законодавством і договором підряду, в другому — статусу працівника, а на неї поширюються гарантії, пільги та компенсації, визначені законодавством про працю.

Оплата праці

Об’єктом (предметом) договору підряду є саме результат роботи — отримання матеріальної речі чи послуги, тоді як об’єктом (предметом) трудового договору виступає використання праці найманих працівників.
Тож за ЦПД оплачується не процес пра­ці, а його кінцевий результат . Він визначається після закінчення роботи й оформляєть­ся актами здавання-приймання виконаних робіт.
Відповідно до ст. 854 ЦКУ, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що вона виконана належним чином і в установлений термін або, за згодою замовника, — достроково. Підрядник має право вимагати виплату йому авансу лише у випадку та розмірі, встановлених договором. Тож згідно з договором підряду порядок розрахунків визначається його сторонами: попередня оплата виконаної роботи, оплата окремих її етапів, оплата після закінчення роботи тощо.
На підставі строкового трудового договору на час виконання певної роботи хоча і передбачається кінцевий результат, оплачується саме процес праці .
На відміну від ЦПД за ст. 21 КЗпП роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату відповідно до КЗпП і Закону № 108 з виконанням таких норм:
• заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні та не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує шістнадцять днів і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної проф­спілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону № 108);
• основою організації оплати праці є тарифна система, яка використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, і є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати (ст. 96 КЗпП, ст. 6 Закону № 108);
• за найпростішу, некваліфіковану працю, яка здійснювалась працівником у межах місячної норми робочого часу, роботодавець повинен виплатити суму не менше мінімальної заробітної плати (ст. 95 КЗпП, ст. 3 Закону № 108).

Нарахування та утримання

Розглядаючи питання нарахування, утри­мання та сплати єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування ( далі — ЄСВ) і податку на доходи фізичних осіб ( далі — ПДФО), основну увагу приділимо ЦПД, оскільки питання оподаткування заробітної плати, одержуваної за трудовим договором, на сторінках видання розглядалися неодноразово.

ЄСВ
Згідно з пп. 2.1.1 Інструкції № 21-5, прийнятої на виконання вимог Закону № 2464, платниками ЄСВ, зокрема є:
• підприємства (установи й організації), інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за ЦПД (крім ЦПД, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у т. ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз. 2 пп. 2.1.1 Інструкції № 21-5);
• фізичні особи — підприємці, які використовують працю інших осіб за ЦПД (абз. 3 пп. 2.1.1 Інструкції № 21-5);
• фізичні особи (не підприємці), які виконують роботи (надають послуги) за ЦПД на підприємствах (в установах та організаціях), в інших юридичних осіб, зазначених в абз. 2 пп. 2.1.1 Інструкції № 21-5, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостій­но (пп. 2.1.6 Інструкції № 21-5).
Тобто за ЦПД підряду платниками ЄСВ є як замовники (юрособи та підприємці), так і фізособи — виконавці робіт. Згідно із загальним правилом ЄСВ для замовників робіт за ЦПД встановлений у розмірі 34,7% (пп. 3.1.4 Інструкції № 21-5). База для нарахування внеску — це сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за такими ЦПД.
Але є і винятки. Для підприємств та орга­ні­зацій всеукраїнських громадських організа­цій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, ЄСВ встанов­люється в розмірі 5,3% суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які вклю­чають основ­ну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за ЦПД, а також суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. 3.12 Інструкції № 21-5).
Для фізичних осіб — виконавців (підрядників) за ЦПД, ЄСВ встановлений у розмірі 2,6% (п. 3.7 Інструкції № 21-5). ЄСВ у такому розмірі обчислюється замовником і сплачується за рахунок сум, на які внесок нарахований (тобто за рахунок суми винагороди за виконання робіт).
Звертаємо увагу, що на підставі пп. 4.3.4 Інструкції № 21-5 для осіб, які виконують роботи (надають послуги) за ЦПД, строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення доходу, виплаченого за результатами роботи, на кількість місяців, за які його нараховано. Таким чином сума винагороди розподіляється за місяцями, за які її нараховано, з метою порівняння з максимальною величиною бази нарахування ЄСВ.
ЄСВ нараховується в межах максимальної величини бази його нарахування, що дорівнює з 01.10.2011 р. 17 розмірам прожитково­го мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний міся­ць (з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. — 18 734 грн щомісячно).
Замовники під час кожної виплати доходу, на суми якого нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати внесок (авансові платежі) (пп. 4.3.7 Інструкції № 21-5). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на виплату доходу, у т. ч. у безготівковій чи натуральній формі.
Сума нарахованої винагороди за виконану разову роботу за ЦПД, сума нарахованого на неї та утриманого з неї ЄСВ, відображається замовником робіт у таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску» Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпе­чення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне со­ці­аль­не страхування до органів Пенсійного фонду України за формою № Д4 (додаток 4 до Поряд­ку № 22-2, далі — звіт за формою № Д4), який подається до ПФУ не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним місяцем.
Якщо протягом звітного періоду було укладено або розірвано ЦПД з виконавцем — застрахованою особою, Звіт за формою № Д4 має також містити таблицю 5 «Відомості про трудові відносини осіб» (із зазначенням у графі 7 категорії особи, а саме цифри «3» — особи, які виконують роботи за договорами ЦПХ). Якщо за даними замовника робіт протягом звітного періоду не було зафіксовано фактів укладання та розірвання ЦПД або не відбулося змін у ПІБ чи номері виконавця робіт, таблиця 5 не формується та не надається до органу ПФУ.
Відповідно до п. 4.9 Порядку № 22-2 таблиця 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам» Звіту за формою № Д4 призначена для формування страхувальником (у цьому випадку — підприємством-замовником) у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб (графа 9 табл. 6), визначених у додатку 2 до Порядку № 22-2, зокрема:
• за кодом «26» зазначаються фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за ЦПД (крім підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з ЄДР);
• за кодом «38» зазначаються особи, які працюють на підприємствах і в організаціях всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариствах УТОГ та УТОС, у яких кількість інвалідів становить не менше ніж 50% загальної чисельності працюючих, за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше ніж 25% суми витрат на оплату праці, і які нараховують ЄСВ у розмірі 5,3% на суму винагороди за виконання робіт (надання послуг) за угодами ЦПХ.
Звертаємо увагу, що графа 10 «Тип нарахування» таблиці 6 заповнюється страхувальником лише у випадках, передбачених переліком кодів типу нарахувань. Зокрема, цифра «1» вказується в разі, якщо у звітному періоді відображається сума доходу за вико­нану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць. У графі 11 таблиці 6 доцільно зазначити місяць і рік, за який проведено нарахування доходу. Якщо ж разові роботи виконані у звітному місяці, тобто винагороду нараховано (та отримано) у звітному місяці, графи 10–11 табл. 6 не заповнюються.

ПДФО
Згідно з пп. 164.2.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов ЦПД. Податковим агентом, зобов’яза­ним утримати та перерахувати ПДФО, є замовник, що працює з виконавцем (підрядником) — не підприємцем. При цьому застосовується ставка, визначена п. 167.1 ст. 167 ПКУ. Ставка ПДФО становить 15% ба­зи оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. 167.2–167.5 ст. 167 ПКУ), у т. ч., але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за ЦПД ; виграшу в державну та недержав­ну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри (абз. 1 п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Якщо ж база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 ПКУ щодо доходів, зазначених в абз. 1 пп. 167.1 ПКУ, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%. Нагадаємо, що Законом № 4282 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2012 р. встановлений на рівні 1073 грн, а отже десятикратний розмір мінімальної заробітної плати в цьому році становить 10 730 грн.
Згідно з абз. 2 п. 164.6 ст. 164 ПКУ при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за ЦПД за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму ЄСВ сноска 4 (податкова соціальна пільга до винагороди за договорами ЦПХ не застосовується).
Отже для визначення бази оподаткування ПДФО потрібно від нарахованого громадянину (не працівнику та не підприємцю) доходу у вигляді винагороди за ЦПД відняти суму розрахованого ЄСВ, що підлягає утриманню. Далі треба визначити межі для ставок 15% і 17%, і розрахувати ПДФО (див. приклад ).
На підставі пп. 168.1.2 ст. 168 ПКУ ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного дохо­ду єдиним платіжним документом. Якщо ж оподатковуваний дохід виплачуєть­ся готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачується (перераховується) до бюд­жету протягом банківського дня, що нас­тає за днем такого нарахування, виплати (пп. 168.1.4 ст. 168 ПКУ).
Якщо оподатковуваний дохід нараховуєть­ся замовником робіт податковим агентом, але не виплачується фізособі-виконавцю (підряднику), то ПДФО, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця).
Що стосується відображення інформації про ЦПД замовником робіт у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ( далі — фор­ма № 1ДФ), затвердженому Наказом № 1020 (подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу), то, керуючись нормами Порядку № 1020, зазначимо таке:
• форма № 1ДФ подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам ПДФО податковий агент протягом звітного періоду;
• в рядку «Працювало за цивільно-пра­вовими договорами» зазначається кіль­кість фізичних осіб за ЦПД у звітному періоді;
• у графі 2 таблиці форми № 1ДФ «По­датковий номер або серія та номер паспорта» відображається реєстраційний номер облікової картки виконавця робіт або серія та номер його паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті), про якого надається інформація в податковому розрахунку;
• у графі 3а «Сума нарахованого доходу» таблиці форми № 1ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку №1020. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Тобто, якщо замовником робіт винагорода за ЦПД нарахована (за фактом підписання акту виконаних робіт і визнання доходу виконавця), але ще не виплачена виконавцю, вона все одно має бути відображена у формі № 1ДФ;
• у графі 3 «Сума виплаченого доходу» таблиці форми № 1ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу виконавцю робіт за ЦПД;
• у графі 4а та 4 таблиці форми № 1ДФ відображається відповідно сума ПДФО, нарахованого й утриманого з доходу, та фактична сума перерахованого ПДФО до бюджету;
• у графі 5 «Ознака доходу» таблиці фор­ми № 1ДФ зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку № 22-2. У цьому випадку суми винагород та інших виплат, на­рахованих (виплачених) платнику ПДФО відповідно до умов ЦПД відображаються з ознакою доходу «102». Слід пам’ятати, що коли винагорода виплачується у звітному кварталі не в повному обсязі, а остаточно буде виплачена в наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати має вказуватися на підставі нарахованого у попередньому кварталі доходу.

Приклад
ТОВ уклало договір підряду на виконання робіт з фізособою (не підприємцем і не працівником), за яким останній повинен з 06.08.2012 р. по 09.08.2012 р. налагодити обладнання, придбане підприємством з метою його доведення до стану, придатного для використання. За договором та актом виконаних робіт, складеним 10.08.2012 р., вартість робіт становить 20 000,00 грн. Винагорода виплачена 28.08.2012 р. Розглянемо, які нарахування та утримання має провести ТОВ та як відобразити в обліку зазначені операції.

1. Розрахуємо суму ЄСВ, що підлягає сплаті до ПФУ.
Враховуючи те, що розмір винагороди, який виплачується громадянину за договором підряду, перевищує розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що діє в серпні 2012 р., тобто 18 734,00 грн, то ЄСВ нараховується та утримується з 18 734,00 грн. З перевищення цієї суми, що дорівнює 1266,00 грн (20 000,00 грн – 18 734,00 грн), ЄСВ не справляється.
Таким чином, сума ЄСВ становитиме 6987,78 грн, де:
— нарахування на винагороду: 6500,70 грн (18 734,00 х 34,7%);
— утримання з винагороди: 487,08 грн (18 734,00 х 2,6%).
2. Розрахуємо суму ПДФО, що сплачується до бюджету:
— база оподаткування: 19 512,92 грн (20 000,00 грн – 487,08 грн);
— ПДФО за ставкою 15%: 1609,50 грн (10 730,00 х 15%);
— ПДФО за ставкою 17%: 1493,10 грн ((19 512,92 – 10 730,00) х 17%);
— ПДФО із суми винагороди: 3102,60 грн (1609,50 грн + 1493,10 грн).
3. Розрахуємо суму винагороди, що підлягає виплаті на руки за ЦПД:
16 410,32 грн (20 000,00 – 487,08 – 3102,60).
Відображення в обліку операцій з нарахування та виплати винагороди за ЦПД наведені в таблиці.

Таблиця. Облік винагороди за договором підряду


№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн, коп.

Д-т

К-т

1

Відображено придбання обладнання

152

631

100 000,00

2

Відображено суму ПДВ

641

631

20 000,00

3

Відображено затрати на налагодження обладнання (винагорода за ЦПД згідно з актом виконаних робіт)*

152

685**

20 000,00

4

Нараховано ЄСВ

152

651

6500,70

5

Утримано ЄСВ

685

651

487,08

6

Утримано ПДФО

685

641/пдфо

3102,60

7

Виплачено винагороду за ЦПД на картковий рахунок

685

311

16 410,32

8

Перераховано ЄСВ

651

311

6987,78

9

Перераховано ПДФО

641/пдфо

311

3102,60

10

Обладнання введено в експлуатацію

104

152

126 500,70

*Інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою, включаються до первісної вартості основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку (п. 8 П(С)БО 7 і п. 146.5 ПКУ).
**Або субрахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», на якому ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Нормативна база

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 108 — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Закон № 3609 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI.

Закон № 4282 — Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI.

Закон № 4661 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» від 24.04.2012 р. № 4661-VI.
П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.
Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.
Порядок № 22-2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-2.
Наказ № 1020 — Наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 р. № 1020.
Порядок № 1020 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020.
Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5.

1 Лист від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11
2 Докладніще про трудові договори й оформлення трудових відносин читайте в журналі «Заработная плата» № 4/2011 на с. 13
3 Докладніще про строкові трудові договори читайте в журналі «Заработная плата» № 5/2011 на с. 9
4 Пункт 164.6 ст.164 ПКУ доповнено абзацом другим відповідно до Закону № 3609 (з 06.08.2011 р.)

© 2016 Заработная плата