Тетяна Мойсеєнко,
податковий консультант

Професійний
розвиток працівників: як він прописаний у новому законі?

(Коментар до Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI )

Ще восени 2011 р. на сайті Міністерства праці та соціальної політики був розміщений текст законопроекту, яким передбача­лась організація професійного розвитку працівників на під­при­ємстві. Тоді ніхто навіть не звернув на нього уваги, але 12.01.2012 р. ВРУ прийняла цей закон, Президент підписав його 31.01.2012 р., а починаючи з 05.02.2012 р., він набрав чинності

За ст. 201 КЗпП для професiйної пiдготов­ки i пiдвищення кваліфікації працiвникiв, особливо молодi, власник органiзує iнди­вiдуальне, бригадне, курсове й iнше виробниче навчання за рахунок пiдприємства, органiзацiї, установи.
Робiтниковi, який успiшно закiнчив ви­робниче навчання, присвоюється кваліфікація вiдповiдно до тарифно-квалiфiкацiйного довiдника i надається робота вiдповiдно до набутої ним квалiфiкацiї та присвоєного розряду (ст. 206 КЗпП).
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників затверджений наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 ( далі — Наказ № 336), ним передбачено перелік професій працівників, що є загальними для всіх видів економічного діяльності. Він поділяється на два розділи:
Розділ 1. Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців.
Розділ 2. Професії робітників.
Зокрема, у п. 9 і 10 Розділу 1 Наказу № 336 передбачено, що всі працівники повинні підвищувати професійну кваліфікацію згідно з вимогами чинного законодавства. Кваліфікаційні категорії підвищуються насамперед тим працівникам, які успішно виконують посадові завдання та обов’язки, творчо та сумлінно ставляться до службових доручень і вимог посадових інструкції. Присвоюють і підвищують кваліфікаційні категорії
працівникам комісії з проведення кваліфікаційної атестації.
Отже, роботодавець і працівник мають зобов’язання один перед одним: роботодавець організовує професійне навчання з метою підвищення кваліфікації та проводить атестацію, а працівник, навчаючись, підвищує кваліфікаційний розряд (категорію) шляхом переатестації.
Для пiдвищення квалiфiкацiйних розрядiв або кар’єрного зростання мають враховуватись успiшне проходження працiвниками виробничого навчання, загальноосвiтня та професiйна пiдготовка, й успiшне проходження працiвниками навчання в навчальних закладах (ст. 203 КЗпП).
Як зазначено у ст. 96 КЗпП, вiднесення виконуваних робiт до певних тарифних роз­ря­дiв i присвоєння квалiфiкацiйних розрядiв робiтникам провадиться власником згiдно з тарифно-квалiфiкацiйним довiдником. Квалiфiкацiйнi розряди пiдвищуються насамперед робiтникам, якi успiшно виконують встановленi норми працi та сумлiнно ставляться до своїх трудових обов’язків. Право на пiдвищення розряду мають робiтники, якi успiшно виконують роботи бiльш високого розряду не менш як три мiсяцi та склали квалiфiкацiйний екзамен. За грубе порушення технологiчної дисциплiни й iн­шi серйознi порушення, якi спричинили погiршення якостi продукцiї, робiтниковi може бути знижено квалiфiкацiю на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не ранiше нiж через три мiсяцi пiсля його зниження.

На виконання норм КЗпП, а також з метою навчання працівників робітничим професіям (їх перелік наведено в розділі 2 Наказу № 336), у новому Законі України «Про професійний розвиток працівників» 12.01.2012 р. № 4312-VI ( далі — Закон № 4312) описані такі аспекти:
• атестація працівників;
• види професійного навчання;
• кошти на професійне навчання.
Отже, ті підприємства, які направляють кошти на підготовку працівників робітничим професіям, підвищення кваліфікації таким працівникам, а також підвищення кваліфікації працівникам, які за кваліфікацією професії належать до категорії керівників, професіоналів і фахівців, виконують Закон № 4312 і можуть провести атестацію працівни­ків (якщо вона раніше не проводилась).

Для чого потрібна атестація працівників? Під час атестації визначаються ділові якості працівників і отримуються висновки про їхню відповідність займаній посаді.
Але атестація працівників це не тестуван­ня або іспити в роботодавця, як дехто вважає. Атестація проводиться у вигляді співбесіди між працівником і членами атестаційної комісії, призначеними наказом керівника підприємства, в ході якої працівник розповідає про виконання своїх обов’язків.
Як визначено у ст. 1 Закону № 4312, атестація працівників — це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їхнього професійного рівня. Підтвердження кваліфікації працівників — це процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їхнього професійного рівня шляхом атестації.
Питання атестації працівників розглянуто в розділі ІІІ Закону № 4312.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону № 4312 категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.
У ст. 12 Закону № 4312 наведені категорії працівників, які не підлягають атестації:
• працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року;
• вагітні жінки;
• особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства;
• одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років;
• неповнолітні;
• особи, які працюють за сумісництвом;
• інші категорії працівників, які не підлягають атестації, встановлені колективним договором.
В Україні діють декілька нормативних документів, які описують порядок проведення атестації:
1) постанова Ради Міністрів СРСР «Про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організації» від 26.07.1973 р. № 531;
2) Положення про проведення атестації, затверджене постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техні­ки та Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 05.10.1973 р. № 470/267 (із змінами та допов­неннями від 14.11.1986 р. № 486/489);
3) Положення про порядок кваліфікацій­ної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затверджене наказом Мінпраці, Мін­освіти від 31.12.1998 р. № 201/469.
Усі вони дещо схожі (але є і деякі відмінності) з нормами розділу ІІІ Закону № 4312.
Так, атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки (п. 3 ст. 11 Закону № 4312), тоді як у згаданих вище перших двох постановах передбачений строк три-п’ять років.
Атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до її проведення .
Атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців і представника виборного органу первинної профспілкової організації. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії.
Зверніть увагу, що до висококваліфікованих фахівців належать працівники, які відповідають визначенню, наведеному в Методичних рекомендаціях щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Мінпраці від 13.08.2004 р. № 186.
Висококвалификовани робитники — це робiтники, якi мають спецiальну професiйну (вiд одного до трьох рокiв) пiдготовку та значний (понад п’ять рокiв) досвiд роботи за набутою професiєю, виконують складнi, особливо складнi роботи, обслуговують складне й особливо складне устаткування, прилади тощо.
Засідання атестаційної комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.
На кожного працівника, який підлягає атестації, безпосередній керівник складає характеристику, що подається атестаційній комісії після ознайомлення з нею працівника, але не пізніше ніж за тиждень до атестації.
Під час складання характеристики радимо скористатися новою постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1341 (див. с. 35), якою затверджена національна рамка кваліфікації, вона допоможе до та після атестації визначити (або збільшити) рівень кваліфікації працівника (їх всього десять за національними стандартами).
Атестація працівника проводиться тільки в його присутності. Не допускається про­ведення оцінки професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов’язані з виконуваною ро­ботою.
Рішення атестаційної комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії і доводиться до відома працівника та роботодавця протягом трьох днів після його прийняття.
Результатами атестації може бути два рішення:
1) про відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі — в цьому разі комісія може рекомендувати роботодавцеві зарахувати його до кадрового резерву, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільши­ти її розмір, організувати стажування на більш високій посаді або направити на підвищення кваліфікації з метою кар’єрного зростання;
2) про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
В цьому разі комісія може рекомендувати роботодавцеві не звільнити працівника, а:
• перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню,
• направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією.
Рекомендації комісії з обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.
І тільки в разі відмови працівника від переведення на іншу посаду чи роботу, що відповідає його кваліфікаційномурівню, або від професійного навчання за рахунок коштів роботодавця за результатами атестації роботодавець має право звільнити працівника згідно з КЗпП.

Професійне навчання працівників — це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичокі вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників відповідно до пот­реб виробництва.
Роботодавці можуть проводити формальне та неформальне професійне навчання працівників.
У ст. 1 Закону № 4312 надано визначення цим видам професійного навчання:
1) формальне професійне навчання працівників — це набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або безпосередньо в роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту встановленого зразка ;
2) неформальне професійне навчання працівників — набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не рег­ламентоване місцем набуття, строком і фор­мою навчання.
Питання професійного навчання висвітлені в розділі ІІ Закону № 4312.
Як передбачено ст. 6 Закону № 4312, організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.
Формальне професійне навчання включає:
1) для навчання працівників робітничим професіям — первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфіка­ції робітників і може проводитися безпосередньо в роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях;
2) для працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, — перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договір­них умовах у вищих навчальних закладах.
Як зазначалося вище, за результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.
Неформальне професійне навчання працівників проводиться за їхньою згодою без­посередньо в роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів * з урахуванням потреб власної господарської чи ін­шої діяльності. У ст. 14 Закону № 4312 детально описана організація підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників, якщо вони направляються за рекомендацією атестаційної комісії на таке навчання з метою переатестації.
На останок зазначимо, що Закону № 4312 ще потрібен деякий час на апробування. В ході його застосування неминуче будуть виникати запитання і в роботодавців, і у працівників. Сподіваємося, що в подальшому норми Закону № 4312 будуть роз’яснюватися представниками державних органів для адаптування роботодавців і працівників до нових правил і умов.

* Також п. 2 ст. 15 Закону № 4312 передбачає, що професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів.