Розрахунковий період для оплати відпустки в разі неповного робочого тижня

Запитання: 
Працівник працює на умовах неповного робочого тижня. Як йому визначати календарні дні розрахункового періоду для оплати відпустки?
Відповідь: 
За загальним правилом, встановленим п. 2 Порядку № 100, при розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпусток розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки. При цьому в число календарних днів розрахункового періоду не входять святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП, та виключається час, протягом якого працівник не працював згідно з чинним законодавством або з поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина третя ст. 56 КЗпП). Тобто за такого режиму роботи тривалість щорічної відпустки пра-цівника не зменшується. Однак урахування днів, які були для працівника неробочими у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого тижня (але не вихідними), на думку Мінсоцполітики, залежить від того, з чиєї ініціативи було запроваджено такий режим роботи. Так, якщо працівника перевели на роботу на умовах неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця, то з розрахункового періоду виключаються дні, протягом яких працівник не працював за такого режиму роботи. Але якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня за власним бажанням, слід застосовувати зазначені вище загальні правила (не виключати неробочі, але не вихідні, дні). Ми ж вважаємо, що з розрахункового періоду мають виключатися дні й у тому випадку, коли неповний робочий тиждень запроваджено за згодою між працівником та роботодавцем, адже, як зазначалося вище, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

       

© 2016 Заработная плата