Так, у цьому випадку потрібно нарахувати та сплатити ЄСВ. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є платниками ЄСВ. Вони повинні нараховувати ЄСВ на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в т. ч. у натуральній формі, та на суму винагороди фізособам за виконання робіт/надання послуг за договорами ЦПХ (п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ). Під час кожної виплати заробітної плати (доходу), на суми якої нарахований ЄСВ, одночасно з видачею коштів роботодавці зобов’язані сплатити і відповідні нараховані суми ЄСВ (абзац другий частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ). Частиною першою ст. 115 КЗпП та частиною першою ст. 24 Закону про оплату праці визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно, в робочі дні, в строки, встановлені трудовим/колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць. Зарплату за першу половину місяця часто називають авансом, оскільки вона виплачується до закінчення календарного місяця, за який працівнику підприємство повинно нарахувати та виплатити заробітну плату. Але по суті аванс — це частина місячної заробітної плати, отже, під час його виплати також слід нарахувати та сплатити до бюджету ЄСВ. У випадку, наведеному в запитанні, підприємство не виплачує аванс взуттям, а продає його в рахунок нарахованої зарплати (безготівковий розрахунок), і тому на нарахування ЄСВ і ПДФО це не впливає. Хотілося б звернути увагу на такий момент. Розмір авансу (зарплати за першу половину місяця) визначається трудовим/колективним договором або іншим внутрішнім нормативним документом підприємства, але він не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час, виходячи з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (частина третя ст. 115 КЗпП, частина третя ст. 24 Закону про оплату праці). Це означає, що виплачуючи працівникам аванс у натуральній формі, бухгалтерія все одно повинна для кожного з них розрахувати суму авансу, виходячи з оплати за фактично відпрацьований час, та порівняти її з вартістю товару, який купує працівник. Якщо вартість товару виявиться меншою, ніж розрахована за відпрацьований час сума авансу, бухгалтерія має провести відповідні донарахування сум зарплати, ЄСВ, ПДФО та ВЗ.