Працівник хворів з 23.04.2012 р. до 05.07.2012 р. Наказом керівника на підприємстві через виробничу потребу з 04.06.2012 р. встановлено неповний робочий день (чотири години на день). Як правильно в такому разі розрахувати середню заробітну плату для оплати листка непрацездатності цьому працівникові?

Згідно з частиною третьою ст. 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець має право змінювати істотні умови праці, зокре­ма режим роботи, без попередньої згоди працівників. Проведення роботодавцем заходів щодо зміни організації виробництва і праці — це компетенція винятково роботодавця. Водночас працівник може прий­няти цю пропозицію та продовжувати роботу за змінених істотних умов праці, а може відмовитись від них. В останньому випадку працівник підлягає звільненню за п. 6 ст. 36 КЗпП. При цьому відповідно до ст. 44 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в сумі, не меншій за середній місячний заробіток.
На підставі п. 10 постанови Пленуму Вер­ховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 змінами в організації виробництва і праці вважаються раціоналізація робочих місць, запровадження нових форм організації праці (у т. ч. перехід на бригадну форму організації праці), впровадження передових методів, технологій тощо. Оскільки цей перелік не є вичерпним, приймати рішення стосовно того, чи справді на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва та праці, у разі виникнення трудового спору може лише суд. Але в будь-якому випадку бажано, щоб умови запровадження на підприємстві неповного робочого часу були передбачені в колективному договорі й оформлені наказом (розпорядженням) за погодженням з профспілковим органом.
Про встановлення на підприємстві чи в його окремих структурних підрозділах режиму неповного робочого часу роботодавець зобов’язаний повідомити працівників не пізніше ніж за два місяці в письмовій формі та під підпис із зазначенням дати ознайомлення. Протягом цих двох місяців для працівників зберігаються попередні умови праці.
Якщо зазначені умови роботодавцем не було виконано, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до комісії по трудових спорах, а в разі незгоди із рішенням комісії, його може бути оскаржено в судовому порядку.
Робота на умовах неповного робочого ча­су регламентується ст. 56 КЗпП, яка не обмежує тривалість неповного робочого часу. Тобто неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи або зменшення кількості днів роботи протягом тижня, або шляхом одночасного зменшення тривалості щоденної роботи та неповного робочого тижня.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав працівників, а оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу (для працівників, які працюють за погодинною системою оплати праці) або залежно від виробітку (для працівників, які працюють за відрядною системою оплати праці).
Для працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, особливостей оплати листків непрацездатності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ ( далі — Закон № 2240) не передбачено.
Відповідно до частини першої ст. 35 Зако­ну № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі — ФСС з ТВП) з шостого дня непрацездатності, надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за період хвороби. Це означає, що допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка працює на умовах неповного робочого часу, має виплачуватися за робочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком роботи застрахованої особи, якщо такий їй було встановлено на момент настання страхового випадку, пропущені через хворобу.
Це саме стосується й оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (п. 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439).
Водночас Порядок № 1266 після внесених до нього постановою КМУ від 08.12.2009 р. № 1332 змін передбачає особливості обчислення середньої заробітної плати для розрахунку оплати листків непрацездатності застрахованим особам, які працюють непов­ний робочий день.
На підставі п. 7–9 Порядку № 1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої за розрахунковий період заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в т. ч. у натуральній формі), яка визначається нор­мативно-правовими актами, ухваленими за Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, і підлягають оподаткуванню ПДФО в межах максимальної величини місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески до ФСС з ТВП (після 01.01.2011 р. — ЄСВ).
Відповідно до п. 13 Порядку № 1266 у випадках, не пов’язаних із застосуванням підсумованого обліку робочого часу або обліку робочого часу в годинах та встановленням неповного робочого дня в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога, для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньоденна заробітна плата за відпрацьований час. Вона обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (п. 14 Порядку № 1266).
Якщо робочий час підсумовується або його облік ведеться в годинах, а також, як­що в місяцях розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, або в періоді, за який виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності, встановлюється неповний робочий день, для розрахунку застрахованій особі оплати листка непрацездатності застосовується середньогодинна заробітна плата (п. 15 Порядку № 1266).
Середньогодинна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих годин застрахованою особою в зазначений період.
Сума страхових виплат застрахованій особі й оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця згідно з п. 20 Порядку № 1266 розраховується множенням суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства (структурного підрозділу підприємства або за індивідуальним графіком роботи застрахованої особи).
Оскільки працівник у наведеному в запитанні випадку захворів до видання наказу про перехід на роботу на умовах неповного робочого дня і не був ознайомлений з цим наказом під підпис, листок непрацездатності йому має оплачуватися за робочі дні, пропущені через хворобу, згідно з графіком роботи , який йому був установлений на момент настання страхового випадку (тимчасової непрацездатності) до виходу наказу. Роз’яснення з цього питання наведено в листі ФСС з ТВП від 28.01.2009 р. № 04-06/1-4з-17.