Отстранение работника от работы

Таміла РАДЧЕНКО,
заступник головного редактора журналу «Кадровик України»

Досить часто виникає ситуація, коли працедавець не хоче вдаватися до крайніх заходів і звільняти працівника або до звільнення допускати його до роботи. Відсторонення на деякий час може бути дієвим методом впливу на працівника. Що ж таке відсторонення, випадки, у яких воно може застосовуватися, порядок його оформлення та оплати розглянуто в статті

Відстороненням слід вважати тимчасове недопущення працівника до роботи з підстав, передбачених законодавством.
У разі відсторонення від роботи трудові правовідносини тривають, хоча працівник тимчасово до роботи і не допускається. Ця процедура використовується як тимчасовий захід до прийняття остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником обов’язків, встановлених трудовим договором.
Після закінчення терміну відсторонення від роботи, працівника, залежно від підстав, може бути допущено до роботи, переведено на іншу роботу або звільнено.
Працівник допускається до роботи, якщо відсторонення було незаконним або усунуто його причини, тобто він виконав умови до­пуску до роботи, наприклад, успішно про­йшов обов’язковий медичний огляд, перевірку знань тощо.
Якщо працівника було відсторонено від роботи на певний період, наприклад, до про­ходження медичного огляду, а він за цей час не усунув причини відсторонення, його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності з винесенням догани, після чого навіть звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього тру­до­вого розпорядку, якщо до працівника рані­ше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).

Випадки відсторонення
та оплата праці

Слід зауважити, що за окремими нормами законодавства відсторонення може бути як правом роботодавця, так і його обов’язком. Однак правові норми, які регулюють питання відсторонення, зазвичай зобов’язують власника відстороняти працівників від роботи.
Оскільки заробітна плата виплачується за виконану роботу, то, з одного боку, відстороняти від роботи доцільно було б без збереження заробітної плати. Однак законодавством установлені окремі випадки, коли заробітна плата в разі відсторонення від роботи зберігається повністю, частково або працівникові виплачується допомога із соціального страхування. Вирішуючи пи­тан­ня щодо оплати періоду відсторонення, необхідно керуватися нормою, якою передбачено підстави для відсторонення. Далі розглянемо випадки відсторонення, зазначаючи особливості оплати за цей період.
Відсторонення від роботи регулюється нормою ст. 46 КЗпП. За нею відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:
1. Появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
2. Відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.
3. В інших випадках, передбачених законодавством.
У першому та другому випадках працівник має бути відсторонений від роботи без збереження заробітної плати.
За загальним правилом факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути встановлений не тільки актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у т. ч. показаннями свідків, які також можуть стати фактичною підставою для відсторонення працівника. Аналогічним чином за власником варто визнати і право відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані токсичного сп’яніння.
За наявності факту появи працівника на роботі в стані наркотичного сп’яніння власник зобов’язаний проінформувати про це орган міліції, який видає працівникові направлення на медичний огляд. У разі відмови від добровільного медичного огляду або обстеження є можливим примусовий привід з метою медичного огляду (обстеження) на підставі постанови органу внутрішніх справ (п. 2.3; 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженої спільним наказом Мінохорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генпрокуратури України, Мінюсту України від 10.10.1997 р. № 306/680/21/66/5). Від роботи відстороняються також особи, щодо яких є підстави припускати, що вони перебувають у стані наркотичного сп’яніння. У цих випадках збереження заробітної плати не передбачено (частина перша ст. 94 КЗпП (заробітна плата виплачується за виконану роботу)). Крім того, в цьому випадку підлягає застосуванню частина третя ст. 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується). Якщо висновок власника про наркотичне сп’яніння працівника не під­тверджується, час відсторонення має бу­ти оплачений, виходячи із середньої заро­біт­ної плати працівника (Науково-прак­тич­ний коментар до ст. 46 КЗпП /В. Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський , 8-е вид., К.: «АСК», 2007 р.).
У разі відмови або ухилення від обо­в’яз­­кових медичних оглядів роботодавець зо­бо­в’язаний відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 17 Закону № 2694. Також застосовується частина четверта ст. 113 КЗпП (час простою з вини працівника не оплачується), якщо працівник виходив на роботу.
Працівники, які ухиляються від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки підлягають відстороненню від роботи не тільки в разі зайнятості на роботах з підвищеною небезпекою або там, де необхідний професійний добір, а і в інших випадках, коли працівники ухиляються від інструктажу, навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Відсторонення від роботи таких працівників провадиться без збереження заробітної плати.
Розглянемо також інші випадки відсторонення від роботи, передбачені законодавством
3.1. Відповідно до ст. 7 Закону № 4004 підприємства, установи й організації зобов’язані усувати за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Якщо відсторонення від роботи обумовлене виною чи бездіяльністю працівника, час відсторонення оплаті не підлягає згідно з частиною четвертою ст. 113 КЗпП. У такому випадку також не передбачено виплати за соціальним страхуванням.
Особи, які хворіють особливо небезпеч­ними інфекційними захворюваннями або є носіями збудників цих захворювань відсторонюються на підставі листка непрацездатності, довідки лікаря або ЛКК про визнання працівника тимчасово чи постійно непридатним за станом здоров’я до професійної діяльності. Такі працівники одержують допомо­гу із соціального страхування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за весь період, протягом якого вони не можуть бути допущені до роботи. Якщо ж за медичними показаннями працівник визнається таким, що не відповідає виконуваній роботі, він підлягає звільненню або переведенню на іншу роботу.
Особи, які контактували з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні захворювання, відсторонюються від роботи за поданням службової особи санітарно-епідеміологічної служби, яка видає такій особі лікарняний листок, що є підставою для надання допомоги із соціального страхування у зв’язку з карантином (п. 7 ст. 35 Закону № 2240).
3.2. За ст. 22 Закону № 3723 відсторонення державного службовця відбувається в разі невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян. Перелік вищезазначених випадків є підста­вою для відсторонення державного службов­ця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати.
Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не має перевищувати часу службового розслідування. При цьому час службового розслідування обмежено двома місяцями.
3.3. Відсторонення державного службовця у разі вчинення ним корупційного право­порушення здійснюється у порядку, визначеному ст. 22 Закону № 3206. Таке відсторонення застосовується до особи, що­до якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, яка підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному Законом № 3206, до розгляду справи судом. Рішення про відсторонення оформлюється наказом роботодавця на підставі постанови компетентного органу.
Новим Законом України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. № 4050-VI (далі — Закон № 4050), який набере чинності з 01.01.2013 р. узагальнено можливість застосування відсторонення державного службовця.
Згідно зі ст. 56 Закону № 4050 рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається суб’єктом призначення. Цим Законом не уточнюються підстави для застосування цієї процедури, тобто рішення приймається керівником на його розсуд. Державний службовець може бути відсторонений від вико­нання посадових обов’язків на час проведення службового розслідування. Тривалість відсторонення не може перевищувати часу проведення службового розслідування. У період відсторонення службовець повинен дотримуватися правил внутрішнього службового розпорядку, в т. ч. щодо робочого часу, та сприяти проведенню службового розслідування. Тобто під час відсторонення службовець має бути присутнім на робочому місці та виконувати вказівки керівника чи комісії з проведення службового розслідування.
Статтею 56 Закону № 4050 передбачено збереження заробітної плати держслужбовцю в цьому випадку.
3.4. Відповідно до ст. 147 КПК у разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягується до відповідальності за інший злочин, слідчий зобов’язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться на підставі санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого. Відсторонення скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому в застосуванні цього заходу відпадає потреба. Слід зазначити, що в такому випадку можна відсторонити не кожного працівника, а лише посадову особу.
Як відомо з 20.11.2012 р. набирає чинності нова редакція Кримінального процесуального кодексу України, затверджена Законом від 13.04.2012 р. № 4651-VI (далі — новий КПК). Відсторонити від посади можна буде особу, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину — службову особу пра­во­охоронного органу (ст. 154 нового КПК). Тобто, як бачимо, в новій редакції КПК відсторонити від роботи можна будь-якого працівника, а не лише посадову особу. Новим КПК передбачено, що відсторонення проводиться на підставі рішення слідчого або судді на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог ст. 158 цього Кодексу. Відсторонення може бути скасовано ухвалою слідчого або судді під час досудового розслідування чи суду, судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.
У вищезазначеному випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати але передбачено відшкодування згідно із Законом № 266/94. Відповідно до ст. 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). Право на відшкодування шкоди виникає в разі встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення; закриття кримінальної справи; відмови в порушенні кримінальної справи. Відшкодування шкоди відбувається в судовому порядку за рахунок коштів державного бюджету, розмір її суми визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення.
3.5. Підставою для відсторонення може бути відсутність документа, що дає право на керування транспортним засобом. Згідно зі ст. 16 Закону № 3353 водій під час керування транспортним засобом повинен мати із собою посвідчення водія. Відсутність такого посвідчення у працівника, який за штатним розписом виконує роботу водія, є підставою для відсторонення його від роботи. У такому випадку роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, а за можливості — перевести на іншу роботу, виконання якої не потребує наявності посвідчення, що має бути обумовлено в наказі.
Збереження заробітної плати в цьому випадку не передбачено.
3.6. На підставі ст. 17 Закону № 86/95 посадові особи органів державної виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд і державний контроль у сфері діяльності з пестицидами й агрохімікатами, в межах компетенції, передбаченої законодавством, мають право вимагати усунення від роботи з пестицидами й агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення. Законні вимоги посадових осіб є обов’язковими для виконання. Власник зобов’язаний усунути від роботи таких працівників. Оплата часу відсторонення  не провадиться, оскільки є підстави для застосування частини четвертої ст. 113 КЗпП (простій з вини працівника).
3.7. Державні інспектори по нагляду за охороною праці відповідно до посадових обов’язків мають право надсилати власникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, а також вносити пропозиції про відсторонення від роботи працівників, які систематично порушують законодавчі й інші нормативні акти про охорону праці та використання надр; відстороняти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають допуску на їх виконання або виявили під час перевірки незадовільні знання; відстороняти від роботи працівників, які перебувають на робочих місцях у спецодягу, спецвзутті або користуються засобами індивідуального захисту, що не відповідають умовам праці та вимогам нормативно-технічної документації (пп. 1.5, 1.9, 1.16 п.1 Переліку прав посадових осіб (державних інспекторів) системи Державного комітету України по нагляду за охороною праці, затвердженого Головою Держнаглядохоронпраці України 12.11.1993 р.).
Збереження заробітної плати в цьому випадку не передбачено.
3.8. Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, відстороняти посадову особу банку від посади в разі грубо­го чи систематичного порушення нею вимог банківського законодавства. До посадових осіб банку належать: голова, його заступники та члени ради; голова, його заступники та члени правління (ради директорів); головний бухгалтер, його заступники; керівник філії; головний бухгалтер філії; керівник філії іноземного банку; головний бухгалтер філії іноземного банку (глава 10 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 369). Оскільки відсторонення від роботи в таких випадках проводиться за допущені працівником порушення, час відсторонення оплаті не підлягає (але через те що норми, яка регулювала б такі відносини, немає, застосуванню за аналогією підлягає ст. 113 КЗпП, що вирішує питання про оплату часу простою).
3.9. Додаткові підстави для відсторонення від роботи й умови оплати за цей період можуть бути передбачені в контракті, якщо з такими категоріями працівників може укладатися контрактна форма трудового договору, адже за частиною третьою ст. 21 КЗпП права, обов’язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність сторін можуть встановлюватись угодою сторін.

Оформлення відсторонення

Відсторонення від роботи оформляється наказом роботодавця, який видається у строк, визначений поданням (постановою) компетентних органів (санітарних інспекторів, прокурора та ін.).
У наказі слід зазначити не тільки підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти, а й період, на який працівник відсторонюється від роботи. В такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно. Якщо неможливо встановити конкретний термін відсторонення, вказують, наприклад, період проведення слідчих дій. У такому випадку після їх закінчення видається окремий наказ про допущення працівника до роботи. Працівник повинен ознайомитися з наказом під підпис, а в разі його відмови складається акт. Запис про відсторонення до трудової книжки не заноситься. Зразок наказів про відсторонення наведено в Додатках 1, 2.

Додаток 1

ПАТ «Хлібний майданчик»

НАКАЗ

12.07.2012                                                         м. Київ                                                                             12-К

Про відсторонення від роботи
Савченко О. І.

Савченко Оксану Ігорівну, кухаря, відсторонити від роботи з 13.07.2012 р., у зв’язку з її ухиленням від обов’язкового медичного огляду, на термін до 28.07.2012 р. — для проходження обов’язкового медичного огляду й отримання допуску до роботи за результатами медичного огляду, — без збереження заробітної плати.

Підстава: доповідна записка начальника охорони праці Ткаленка А. А. від 11.07.2012 р.

Директор                                            Сніцаренко                                   Сніцаренко І. А.

Додаток 2

Районна державна адміністрація м. Синевір

НАКАЗ

07.08.2012                                                            м. Синевір                                                                    № 07-К

Про відсторонення від роботи
Косолапа П. С.

Косолапа Павла Степановича, начальника управління освіти, відсторонити від виконання повноважень за посадою з 10.08.2012 р. за невиконання службових обов’язків, що заподіяло значну матеріальну шкоду установі, на термін до закінчення службового розслідування із збереженням заробітної плати.

Підстава: акт перевірки контрольно-ревізійного управління від 06.08.2012 р.

Голова                                                               Лопух                                І. С. Лопух

 

Нормативна база

КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
Закон № 2694 — Закон Україні «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII.
Закон № 3353 — Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII.
Закон № 3723 — Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII.
Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII.
Закон № 266/94 — Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. № 266/94-ВР.
Закон № 86/95 — Закон України «Про пестициди та агрохімікати» від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.
Закон № 3206 — Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI.

       

© 2016 Заработная плата