Расчет пособия по временной нетрудоспособности, если работник привлечен к работе в выходной день

Чи включається до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності виплата за роботу у вихідний день?

Відповідає Ірина ЄРЕМЕНКО, консультант з питань соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Згідно зі ст. 67 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) при п’ятиденно­му робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один ви­хідний день. Загальним вихідним днем є неділя.

Незважаючи на те що неділя вважається загальним вихідним днем, у трудовому законодавстві вихідним вважається саме той день, у який конкретний працівник не повинен виконувати свої трудові обов’язки.
За загальним правилом, встановленим частиною першою ст. 71 КЗпП, робота у вихідні дні забороняється. Проте у виняткових випадках залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Такими винятковими випадками відповідно до частини другої ст. 71 КЗпП є обставини, пов’язані з необхідністю:
• відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
• відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, призвести до загибелі або псування майна;
• виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремого підрозділу;
• виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Залучення до робіт у вихідні дні вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також працівників, яким не виповнилося 18 років, не допускається за будь-яких обставин (ст. 176 і 192 КЗпП).
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом роботодавця, в якому зазначається причина роботи в ці дні. З ним знайомлять працівників під підпис. Згода працівників при цьому не вимагається. Оскільки невиконання наказу роботодавця про залучення до роботи у вихідний день є порушенням трудової дисципліни, то за це може бути накладене дисциплінарне стягнення (ст. 147 КЗпП).
На підставі ст. 72 КЗпП робота у вихідні дні, визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, компенсується за погодженням сторін трудового договору у грошовій формі в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку. На практиці таку згоду можна оформити у вигляді заяви працівника про надання іншого дня відпочинку або про подвійну оплату роботи у вихідний день. Спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначається в наказі про залучення працівника до такої роботи.
Якщо в наказі зазначено, що робота у вихідний день оплачується, то застосовуються норми ст. 107 КЗпП, тобто робота оплачується:
• відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
• працівникам, робота яких оплачується за єдиними або денними ставками — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
• працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або місячної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадиться в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної денної або годинної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.
Якщо в наказі про залучення працівника до роботи у вихідний день визначено спосіб компенсації наданням іншого дня відпочин­ку, то за роз’ясненням Мінсоцполітики (газета «Праця і зарплата» від 16.06.2010 р. № 23 і від 14.03.2012 р. № 10) години, фактично відпрацьовані у вихідний день, мають бути оплачені в одинарному розмірі, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника, а також надано інший день відпочинку (вихідний день).
Статтею 53 Закону України «Про за­галь­нообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240) встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати, на яку нараховуються страхо­ві внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, за­твердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266), середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листків непрацездатності обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у т. ч. у натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, ухваленими на підставі Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці), і підлягають оподаткуванню ПДФО, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо оплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Для визначення видів виплат, які включаються до основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески (єдиний соціальний внесок), слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5), оскільки це єдиний документ з питань визначення складу фонду оплати праці, який прийнято на підставі Закону про оплату праці.
Виплати, які провадяться за роботу у ви­хідні дні, є державною гарантією, що надається працівнику за нормами КЗпП і Закону про оплату праці. Такі виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати, оподатковуються ПДФО, з них сплачується єдиний соціальний внесок. Отже вони відповідають критеріям, установленим По­рядком № 1266 для виплат, які враховуються при визначенні середньої заробітної плати для оплати листків непрацездатності.
При визначенні середньоденної заробітної плати нарахована за розрахунковий період заробітна плата ділиться на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді, тобто відпрацьований вихідний береться в розрахунок кількості робочих днів незалежно від кількості фактично відпрацьованих у цей день годин.

 

       

© 2016 Заработная плата