Журнал «Заработная плата» спільно з Лівобережною міжрайонною виконавчою дирекцією Ки ївського міського відділення ФСС з ТВП провів пряму телефонну лінію на тему «Визначаємо поновому середню зарплату для оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та «декретних». На запитання відповідала Ольга Леонідівна САРАЖИНСЬКА , завідувач фінансовобюджетним відділом — головний бухгалтер Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Працівник надав листок непрацездатності, відкритий у жовтні 2015 р., посадовий оклад — 4000,00 грн, але страховий стаж протягом року перед настанням страхового випадку (загальне захворювання) менше шести місяців, а відтак середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленого в місяці настання страхового випадку. Чи слід до середньоденної заробітної плати, обчисленої з мінімальної, застосовувати коефіцієнт страхового стажу, оскільки загальний страховий стаж працівника становить два роки?

Пункт 29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахункувиплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 ( далі — Порядок № 1266), передбачає таке обмеження: якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, то середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається, виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом у місяці настання страхового випадку. В жовтні поточного року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн, це і буде межа для обрахунку. Із запитання очевидно, що середньоденний розмір допомоги з урахуванням стажу, обчислений із фактичної заробітної плати застрахованої особи, буде вищим за розмір середньоденної заробітної плати (якщо припустити, що розрахунковий період — два місяці, то середньоденна зарплата становитиме, скажімо, (4000 × 2) ÷ (31 + 30) = 131,15 × 50 % = 65,58 грн), обчисленої відповідно до обмежень, установлених п. 29 Порядку № 1266: 1378 ÷ 30,44 = 45,27 грн. Отже, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності нараховується, виходячи з суми 45,27 грн.

Перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працівниця надала листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Яким чином оплатити відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами?

Обмеження, встановлене п. 29 Поряд ку № 1266, застосовується, якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців. На підставі ст. 21 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-ХIV ( далі — Закон № 1105) час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску. А тому застосовувати обмеження не треба. Відповідно до п. 28 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається діленням на 30,44 встановленого на день настання страхового випадку посадового окладу, з урахуванням обмеження, визначеного п. 4 Порядку № 1266: середньоденна заробітна плата, обрахована для розрахунку матеріального забезпечення, не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ із розрахунку на календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44). Крім того, частиною другою ст. 26 Закону № 1105 передбачено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку. Таким чином, вагітним жінкам, які отримують заробітну плату, меншу за мінімальний розмір, гарантовано право отримати допомогу по вагітності та пологах у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, в розрахунку на місяць.

Працівниця більше року перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку і в листопаді 2015 р. нею надано листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Яким чином оплатити відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами?

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску. А період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не входить до страхового стажу, тому є всі підстави застосовувати обмеження, передбачене п. 29 Порядку № 1266: допомога по вагітності та пологах обраховується з установленого застрахованій особі посадового окладу, але в розрахунку на місяцьне вище за двократний розмір мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений у місяці настання страхового випадку, тобто в межах від 1378,00 грн до 2756,00 грн (із вересня 2015 р.).

Роботодавець відмовився виплатити працівнику допомогу по тимчасовій непрацездатності, аргументуючи свої дії тим, що його загальний страховий стаж становить два місяці. Чи правомірні дії роботодавця?

Порядок призначення та виплати матеріального забезпечення і надання соціальних послуг визначено у ст. 30 Закону № 1105. Рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Комісія (уповноважений) із соціального страхування контролює правильність нарахування та своєчасну виплату матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підстави та правильність видання листків непрацездатності та інших документів, які є обґрунтуванням для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведені у ст. 23 Закону № 1105. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається в разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання під час вчинення нею злочину; в разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і проведення судовомедичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного постановою суду; в разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у т. ч. на лікарськоконсультативну комісію (ЛКК) чи медикосоціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності. Таким чином, дії роботодавця є неправомірними, позбавлення молодого спеціаліста права на отримання матеріального забезпечення через недостатній страховий стаж є безпідставним. Якщо страховий стаж особи менше трьох років, допомога по тимчасовій непрацездатності надається в розмірі 50 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до норм Порядку № 1266.

Фактична заробітна плата застрахованої особи в кожному місяці розрахункового періоду перевищує розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ. Як правильно обрахувати середньоденну допомогу для оплати листка непрацездатності по вагітності та пологах, відкритого з 05.10.2015 р.?

Згідно з п. 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ у розрахунку на календарний день, яка обчислюється шляхом ділення її встановленого розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44. Таким чином, граничний розмір середньоденної заробітної плати для оплати листка непрацездатності по вагітності та пологах, відкритого з 05.10.2015 р., становить: 23 426,00 ÷ 30,44 = 769,58 грн. Крім того, абзацом третім п. 2 Порядку № 1266 передбачено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не має перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ. Наприклад, у грудні 31 день. Помноживши середньоденну заробітну плату в граничному розмірі на кількість календарних днів (769,58 × 31 = 23 856,98 грн), отримаємо суму допомоги за місяць, більшу ніж максимальна величина бази нарахування ЄСВ (23 856,98 грн > 23 426,00 грн), тож необхідно застосувати обмеження, передбачене п. 2 Порядку № 1266, і нарахувати допомогу за грудень у розмірі 23 426,00 грн.

Працівник прийнятий на роботу в жовтні 2015 р., його загальний страховий стаж — вісім років, але із жовтня 2014 р. до вересня 2015 р. включно він був мобілізований. Перед тим не працював, тож середній заробіток за період мобілізації від роботодавця не отримував. Як розраховувати середньоденну заробітну плату для оплати листка непрацездатності, відкритого в листопаді 2015 р., із мінімального розміру заробітноплати чи виходячи з посадового окладу застрахованої особи?

Час військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації на особливий період вважається періодом, не відпрацьованим із поважної причини. Тому, якщо деякі місяці та дні розрахункового періоду застрахована особа не працювала через зазначену поважну причину, ці місяці та дні виключаються з розрахункового періоду, а середня заробітна плата розраховується за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. Якщо застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини всі місяці розрахункового періоду, застосовують п. 28 Порядку № 1266, тобто середньоденну заробітну плату визначають, виходячи з посадового окладу працівника, встановленого на день настання страхового випадку.Через те що чоловік на момент мобілізації не мав статусу застрахованої особи, то і період військової служби не можна віднести до страхового стажу, тож середньоденну заробітну плату для оплати листка непрацездатності слід розрахувати, виходячи з його фактичного заробітку за відпрацьовані дні, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений у місяці настання страхового випадку як передбачено п. 29 Порядку № 1266.

Редакція не погоджується з твердженням щодо відсутності страхового стажу. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від  25.03.1992 р. № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Тому не можна вважати, що за час військової служби протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку страховий стаж працівника менше шести місяців. Як наслідок, обмеження, встановлене п. 29 Порядку № 1266, не має застосовуватися. (Прим. ред.)