ОПЛАТА ПРАЦІ

Розрахунковий період для оплати відпустки в разі неповного робочого тижня

Запитання: 
Працівник працює на умовах неповного робочого тижня. Як йому визначати календарні дні розрахункового періоду для оплати відпустки?
Відповідь: 
За загальним правилом, встановленим п. 2 Порядку № 100, при розрахунку середньої зарплати для оплати часу відпусток розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки. При цьому в число календарних днів розрахункового періоду не входять святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП, та виключається час, протягом якого працівник не працював згідно з чинним законодавством або з поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (частина третя ст. 56 КЗпП). Тобто за такого режиму роботи тривалість щорічної відпустки пра-цівника не зменшується. Однак урахування днів, які були для працівника неробочими у зв’язку з роботою на умовах неповного робочого тижня (але не вихідними), на думку Мінсоцполітики, залежить від того, з чиєї ініціативи було запроваджено такий режим роботи. Так, якщо працівника перевели на роботу на умовах неповного робочого тижня з ініціативи роботодавця, то з розрахункового періоду виключаються дні, протягом яких працівник не працював за такого режиму роботи. Але якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня за власним бажанням, слід застосовувати зазначені вище загальні правила (не виключати неробочі, але не вихідні, дні). Ми ж вважаємо, що з розрахункового періоду мають виключатися дні й у тому випадку, коли неповний робочий тиждень запроваджено за згодою між працівником та роботодавцем, адже, як зазначалося вище, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Виплата компенсації в разі звільнення за прогули

Запитання: 
Працівника звільняють за прогули. За даними кадрової служби йому належить 25 днів невикористаної щорічної відпустки. Чи зобов’язаний робо- тодавець виплачувати йому компенсацію за такої причини звільнення?
Відповідь: 
Частиною першою ст. 24 Закону про відпустки передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають неповнолітніх дітей або повнолітню дитину-інваліда підгрупи А І групи. Ця норма поширюється на всі випадки звільнення, в т. ч. за прогул. Тому у випадку, що розглядається, працівнику також має бути виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку. На це вказує й Міністерство соціальної політики України в листі від 01.12.2016 р. № 1624/13/84-16. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100), виплата компенсації за невикористані дні відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати такої компенсації. При цьому із розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник не працював згідно з чинним законодавством або з поважних причин і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. І хоча за час прогулу за працівником заробіток не зберігався, прогул — це не поважна причина, а отже, дні прогулів не виключаються із розрахункового періоду. Сума компенсації розраховується шляхом множення середньоденного заробітку на число невикористаних днів відпустки. Середньоденний заробіток, у свою чергу, обчислюється як сумарний заробіток за розрахунковий період, поділений на календарні дні такого періоду. Отже, якщо працівник частину розрахункового періоду прогуляв, то середньоденний заробіток у нього вийде меншим, ніж він би працював. А як бути в разі, якщо в працівника були прогули протягом усього розрахункового періоду? У зазначеному листі Мінсоцполітики вважає, що в такому випадку середня зарплата має розраховуватися з установлених працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, оскільки іншого порядку розрахунку середньої зарплати немає. Про особливості звільнення за прогули читайте у статті в журналі «Заработная плата» № 10/2016, с. 20.

Квартальна премія та мінімальна зарплата

Запитання: 
Оклад працівника становить 1600,00 грн, але квартальна премія — 4800,00 грн. Якщо працівник відпрацює квартал повністю, то його заробіток в перші два місяці хоч і буде меншим мінімальної зарплати, але в цілому за квартал становитиме не менше ніж по 3200,00 грн на місяць. Чи потрібно доплачувати до мінімальної зарплати в перші два місяці кварталу?
Відповідь: 
У ст. 31 Закону про оплату праці зазначено, що якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. Тому в перші два місяці кварталу потрібно доплачувати до рівня мінімальної зарплати.

Новоприйнятого працівника направлено у відрядження

Запитання: 
Працівника прийнято на роботу 13 березня, а вже з 3 квітня він їде у відрядження на два дні, 10 квітня — на чотири дні, 19 квітня — на три дні. Як оплачувати час відрядження? Як визначати середню зарплату?
Відповідь: 
Працівникам, які направлені в службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку (ст. 121 КЗпП). Це означає, що відрядженому працівнику слід нараховувати зарплату на тих же умовах, ніби він перебуває на своєму робочому місці за місцем розташування свого підприємства, адже час відрядження — це робочий час працівника. Нараховану за цей час зарплату слід порівняти із середньою зарплатою, визначеною відповідно до умов Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Якщо середня зарплата виявиться вищою за нараховану, працівнику слід доплатити різницю. За умовами Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна зарплата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Оскільки працівник працює менше двох календарних місяців, то для порівняння середню зарплату слід розраховувати для кожного випадку відрядження окремо (за період з 13.03 по 02.04; з 13.03 по 09.04; з 13.03 по 18.04). Тобто матимемо три середні зарплати для порівняння. Лише починаючи з червня середня зарплата обчислюватиметься за останні два календарних місяці роботи (квітень – травень), що передуватимуть часу відрядження. І якщо працівник три чи чотири рази поїде у відрядження в червні, то для порівняння слід буде брати одну середню зарплату, обчислену за квітень – травень.

Коригування доходу за п. 10 Порядку № 100

Запитання: 
Оклад працівника впродовж розрахункового періоду хоча й підвищувався кілька разів, однак завжди перевищував розмір мінімальної заробітної плати. Чи правда, що в такому разі (якщо оклад перевищує мінімальну зарплату) виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення не коригуються на коефіцієнт їх підвищення?
Відповідь: 
У п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, зазначено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Як бачимо, у ньому йдеться про підвищення тарифних ставок і посадових окладів без жодної «прив’язки» такого підвищення чи то до зміни рівня мінімальної зарплати, чи то до рівня мінімальної зарплати загалом. Тому якщо в розрахунковому періоді відбулося підвищення тарифних ставок і посадових окладів, підприємство має коригувати виплати, що враховуються під час обчислення середньої зарплати, за проміжок часу до підвищення, на коефіцієнт їх підвищення, який визначається шляхом ділення «нового» окладу на «старий». На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Компенсація працівнику суми комісії під час виплати зарплати на картку

Запитання: 
Підприємство перераховує належні працівникам суми заробітної плати на рахунки в один банк (згідно з умовами зарплатного проекту), а одному працівнику — на його особисту платіжну картку на рахунок в інший банк. За цією карткою є банківські комісії за зарахування коштів та зняття готівки, які утримуються за рахунок зарплатних коштів. Чи може підприємство збільшити суму, що перераховується на картку працівника, на розмір таких комісій? Чи вважатиметься це для працівника додатковим благом?
Відповідь: 
Щодо комісії за зняття готівки, то на сьогодні більшість банків не встановлюють її за зняття готівки із зарплатних карток як свого банку, так і інших. Зазвичай такі банки належать до мережі банків-партнерів. Залишилися одиниці банків, що не входять до цієї мережі, та банки за кордоном, які беруть комісію за зняття готівки з картки клієнта. Але навіть якщо якимось банком і встановлено сплату такої комісії, то вона стягується з власника карткового рахунку в межах договірних відносин між ним та банком. Підприємство ці відносини та операції за ними не контролює і, відповідно, не зобов’язане покривати витрати фізособи — власника рахунку, в т. ч. суму комісії. Що стосується комісії за перерахування/зарахування коштів, коли підприємство відкриває в обраному банку зарплатний проект, то, як правило, в договорі з банком передбачається, що комісії за зарахування коштів від роботодавця на карткові рахунки працівників у межах такого зарплатного проекту оплачуються роботодавцем. Такі комісії називаються «послугами банку», і на підтвердження їх оплати підприємству в кінці кожного місяця надається відповідний первинний документ — банківська виписка. Працівники при цьому не втрачають зі своєї зарплати жодної копійки. У той же час зарахування коштів на картковий рахунок працівника, відкритий не в межах зарплатного проекту, супроводжується утриманням з такого рахунку банківської комісії, через що працівник втрачає певну суму своєї зарплати (оскільки саме її перераховує підприємство). Тому, з одного боку, очевидна певна «несправедливість», оскільки за частиною п’ятою ст. 24 Закону про оплату праці в разі виплати заробітної плати через установи банків або шляхом поштового переказу оплата послуг в обов’язковому порядку здійснюється за рахунок роботодавця. При цьому не обумовлюється, на яку картку — в межах зарплатного проекту чи ні — виплачується зарплата працівника. Отже, теоретично підприємство має право оплачувати суму комісії за перерахування коштів на картку працівника не в межах зарплатного проекту. Але яким чином? Щоб перераховувати комісію напряму банку, підприємству необхідно вступити з ним у договірні відносини і обумовити, що воно оплачуватиме суму банківської комісії за конкретного працівника. Якщо перераховувати більшу суму коштів (з урахуванням комісії банку), то ви- ходить теж не все просто. Так, навіть якщо підприємство обчислить, яку точно суму слід перераховувати працівнику, щоб її вистачало ще й на комісію, і додаватиме її до суми зарплати, то загальна сума не збігатиметься з тією, що розрахована до виплати за розрахунково-платіжною відомістю, і в працівника щомісяця виходитиме переплата по заробітній платі. Ще одне запитання: як оподатковувати таку донараховану суму? В Інструкції зі статистики заробітної плати про таку виплату не йдеться в жодному з розділів, тому невідомо, який стосунок вона має до фонду заробітної плати. Чи можна вважати її додатковим благом? З одного боку, під час виплати зарплати всім іншим працівникам підприємство також оплачує комісію банку. Однак, з іншого боку, працівник самостійно вирішив отримувати зарплату не в банку за умовами зарплатного проекту, а в іншому, чим створив собі додаткові витрати, які тепер підприємство йому компенсуватиме. А компенсацію витрат фізичної особи можна розглядати як додаткове благо. У будь-якому випадку якщо сума комісії донараховується до зарплати, то, швидше за все, її потрібно оподатковувати щонайменше ПДФО та ВЗ. Як бачимо, виникає багато незрозумілих питань, на які немає чіткої відповіді. Тому з метою запобігання в подальшому непорозумінням з контролюючими органами під час перевірок порадьте працівнику отримувати зарплату в тому банку, де й усі працівники, або в касі підприємства, щоб не втрачати власні кошти.

За який період розраховувати середню зарплату, якщо відрядження припадає на два місяці

Запитання: 
Працівника підприємства направлено у відрядження, яке припадає на два місяці, тобто починається в поточному, а закінчується — в наступному місяці. Який розрахунковий період брати в такому випадку?
Відповідь: 
Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється згідно з умовами, встановленими колективним або трудовим договором, але розмір такої оплати не може бути нижчим середнього заробітку. Середній заробіток відрядженого працівника визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Окремої норми стосовно розрахунку середньої зарплати в разі «перехідного» відрядження, тобто яке розпочинається в одному місяці, а закінчується — в іншому, Порядок № 100 не містить. Також немає й офіційних роз’яснень з цього приводу. Проте якщо місце відрядження є одним і розпочинається воно в поточному, а закінчується в наступному місяці, це все одно є однією подією, тобто одним відрядженням. Складається один наказ, за яким працівникові відшкодовують витрати на проїзд, проживання та виплачуються добові за всі дні відрядження, без поділу їх по місцях. Отже, в такому випадку для розрахунку середньої зарплати має бути один розрахунковий період. Нагадаємо, в загальному випадку в разі збереження середнього заробітку під час відрядження середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника направлено у відрядження (абзац третій п. 2 Порядку № 100). Наприклад, якщо відрядження починається 23 травня, а закінчується 3 червня 2016 р., то розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної зарплати працівника за всі дні такого відрядження буде період з 01.03.2016 р. по 30.04.2016 р. Якщо ж стаж роботи працівника на підприємстві становить менше двох місяців або протягом них він не працював, а також в інших випадках особливості врахування виплат та періодів роботи в розрахунковому періоді для обчислення середньої зарплати встановлені абзацами четвертим–дев’ятим п. 2 Порядку № 100. Однак якщо відрядження переривається, наприклад, працівник з одного відрядження одразу їде в друге, це вже дві окремі події і складаються два накази про відрядження. Відповідно розрахункові періоди для таких відряджень можуть бути різними.

Індексація зарплати працюючих пенсіонерів

Запитання: 
Чи індексується заробітна плата працівника, якщо він пенсіонер?
Відповідь: 
Так, індексується. Доходи працюючого населення індексуються за основним місцем роботи. Пенсія працюючих пенсіонерів індексується в розмірі, що з урахуванням оплати праці не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи (ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XII). Згідно з п. 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 (далі — Порядок № 1078), працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, проводиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки, виданої підприємством, де працює пенсіонер, у якій зазначається розмір його оплати праці, проіндексована її сума та сума індексації. Загальний дохід працюючого пенсіонера, який підлягає індексації, в усіх випадках, не має перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи. Підприємства зобов’язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації. На підставі поданої інформації органи, які призначають і виплачують пенсію, здійснюють перерахунок сум індексації пенсій. У разі звільнення пенсіонера з роботи роботодавець подає відповідну довідку до органу, який призначає й виплачує пенсію, для проведення індексації пенсії згідно з Порядком № 1078. Після звільнення пенсіонера з роботи індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації пенсії обчислюється з місяця, наступного за місяцем підвищення його пенсії.

Виплата добових у разі направлення на підвищення кваліфікації

Запитання: 
Працівника направили на курси підвищення кваліфікації. Вони проводяться в межах нашого підприємства, але щодня йому доводиться їздити на відстань 20 км. Чи виплачувати працівнику добові?
Відповідь: 
Відповідно до п. 1 постанови КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.1997 р. № 695 працівникові, направленому підприємством на навчання, добові виплачуються за кожний день перебування в дорозі в розмірі, встановленому для службових відряджень. Також передбачено виплату добових у цих самих розмірах іногороднім працівникам упродовж першого місяця навчання, а в наступні місяці виплачується стипендія в розмірі 20 % добових тільки тим, хто одержує заробітну плату в розмірі менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо професійне навчання працівників відбувається в межах підприємства (структурного підрозділу) або в населеному пункті, де розташоване підприємство (структурний підрозділ), яке направляє працівника, добові, вартість проїзду та проживання не оплачуються.

Чи виплачується аванс під час простою

Запитання: 
За наказом керівника в одному структурному підрозділі підприємства оголошено простій (приблизно на чотири місяці). Працівникам буде нараховуватися заробітна плата в розмірі 2/3 посадового окладу. Чи виплачується під час простою «аванс»?
Відповідь: 
Частиною першою ст. 115 КЗпП і частиною першою ст. 24 Закону про оплату праці визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно, в робочі дні, в строки, встановлені трудовим чи колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації/іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом (а якщо таких органів немає — представниками, обраними трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Якщо день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні (частина друга ст. 115 КЗпП, частина друга ст. 24 Закону про оплату праці).Розмір заробітної плати за першу половину місяця (авансу) визначається також трудовим чи колективним договором або іншим внутрішнім нормативним документом, але він не може бути менше оплати за фактично відпрацьований час, виходячи з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (частина третя ст. 115 КЗпП, частина третя ст. 24 Закону про оплату праці). Години простою не є відпрацьованим часом, однак якщо простій трапляється не з вини працівника, законодавство зобов’язує роботодавця компенсувати працівникові втрату заробітку за такий період у розмірі 2/3 тарифної ставки чи посадового окладу. Отже, роботодавець за погодженням із представницьким органом може встановити, що під час виплати заробітної плати за першу половину місяця, окрім оплатипраці за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), працівникам також нараховуються і виплачуються передбачені системою оплати праці та встановлені наказами роботодавця надбавки, доплати, премії, компенсації тощо пропорційно кількості робочого часу в першій половині місяця. Решта нарахованих виплат виплачується за другу половину місяця. На нашу думку, факт простою не має впливати на строки виплати заробітної плати, і роботодавець має виплачувати зарплату двічі на місяць усім працівникам, у т. ч. тим, які простоюють (щоб не погіршувати ще більше їхнє моральне та матеріальне становище).
Збір матеріалів

       

© 2016 Заработная плата